Вінграновський Микола «ВНОЧІ, СЕРЕД НОЧІ, ХТОСЬ ТИХО ДО МОГО СЛОВА ПІДІЙШОВ» - Вірші про мову - Про мову - Каталог статей - Легка мова
Головна » Статті » Про мову » Вірші про мову

Вінграновський Микола «ВНОЧІ, СЕРЕД НОЧІ, ХТОСЬ ТИХО ДО МОГО СЛОВА ПІДІЙШОВ»

Вночі, серед ночі, хтось тихо

До мого слова підійшов

І став дивитися і дихать,

1 я відчув: так диха лихо,

Так ходить лихо — Час прийшов.

Прийшов і став. І вже нікуди

Не заховатись, не втекти,

Не загубитись поміж люди,

Не замінити серця в грудях,

Нікого в світі — Час і ти.

Прийшов і став. І я побачив

У погляді його сухім:

Ніхто не любить і не плаче,

І не біжить ніхто й не скаче,—

У ньому однаково всім.

Усім однаково: і сущим,

І тим, що будуть, що були,

Однаково морям і пущам,

Словам безсмертним і вмирущим,

Нікому слави чи хули!..

Та я сказав: що хочеш, Часе,

Усе віддам тобі по край —

І юність, й молодості чашу,

Життя сьогоднішнє й вчорашнє,

Лиш слова мого не чіпай!

Не зачіпай його, малого,

Не бий його і не пали,

Бо перед ним іще дорога,

Бо перед ним багато й много

І ми Із ним ще не жили!

Ще все нам з ним — передсвітання:

І перші сльози перших снів,

І перший сніг усіх снігів,

І перший берег з берегів,

Й любов ота, що є остання!

І очі молодої зливи,

І тьохкіт серця уночі.

І білий цвіт, і камінь сивий,

Солодкий сон оси і сливи.

Й сови у темені плачі.

Ще все нам з ним — сама тривога,

Ще все нам з ним не відбуло,

Ще все нам радісно і довго.

Ще все нам з ним — як перед богом

Кажу тобі! — не перейшло!..

Все те, що хоче, обіймає

У неодмінності своїй,

І слово серцем напуває,

І слово більше не вертає...

Моє ж Живе ще —пожалій!

Я знаю, ти в своєму плині

Нікому спуску не даєш.

Ані державі, ні дитині,

Ні сивині, ані дружині —

Безсмертно сієш, смертно жнеш!

І невблаганними очима

Ти йдеш крізь вічність, крізь мить

І темінь в тебе за плечима,

Й поперед тебе мла-темнина,

Й тобі нічого не болить!

Чи солодко, а чи солоно,

Тобі дарма.— нема чи є...

А тут — і трепетно й шовково! —

А тут животворяще слово

Мого народу і моє!

Це слово людської надії,

Це слово крізь хрести і прах,

Крізь пил віків, усе в сльозах,

Пробилось, вижило, зоріє,

Горить у мене на вустах!..

Вночі, середночі, хтось тихо

До мого слова підійшов

І став дивитися і дихать,

І я відчув: так диха лихо.

Так ходить лихо — Час прийшов...

1988

Категорія: Вірші про мову | Додав: lemo (2012-02-11)
Переглядів: 1109
Nota Bene
реклама
Вхід до сайта
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Післябукварик підручник 4 клас львівська говірка львівська ґвара літера ґ наголос підручник 1 клас Українська мова 2 клас підручник 3 клас підручник 5 клас підручник 6 клас Велика та мала літери в рубриках велика літера велика літера на початку цитати велика літера після двокрапки велика літера у власних назвах графічні скорочення орфографічні правила переносу підручник 2 клас правила переносу Технічні правила переносу знак наголосу іменники підручник 7 клас поділ іменників на відміни поділ іменників на групи відмінювання іменників зразки відмінювання іменників словник термінів словник-довідник словники морфеми синоніми стилістика російсько-український впевнений старт дошкільна освіта мова в дошкільному віці мовленнєвий розвиток програма розвитку дітей початкова освіта початкова школа кома український правопис мовознавчий словник мовознавчі терміни рідне слово Рідна мова

МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Яндекс.Метрика