Державний стандарт початкової загальної освіти (чинний) - Державні стандарти - Документи - Каталог статей - Легка мова
Головна » Статті » Документи » Державні стандарти

Державний стандарт початкової загальної освіти (чинний)

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 16 листопада 2000 р. N 1717

 

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

початкової загальної освіти


Згідно із Законом України "Про загальну середню освіту"(651-14) Державний стандарт загальної середньої освіти складається з державних стандартів початкової, базової і повної середньої освіти.

<...>

II. Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів початкової школи

1. Освітня галузь "Мови і література"

Українська мова

Мета і завдання цього навчального предмета в початковій школі полягає не лише в опануванні грамоти (початкових умінь читати і писати), а й у мовленнєвому розвитку молодших школярів - умінь висловлюватися в усіх доступних для них формах, типах і стилях мовлення. Розвиток мовлення має набути статусу провідного принципу навчання рідної мови в загальноосвітній школі, зокрема в її початковій ланці.

Особливість рідної мови як навчальної дисципліни - це те, що вона є не тільки предметом вивчення, а найважливішим засобом виховання і розвитку особистості.

Головні завдання початкового етапу навчання української мови:

вироблення в учнів мотивації навчання рідної мови;

формування комунікативних умінь;

гармонійний розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності - слухання, говоріння, читання і письма;

ознайомлення з найважливішими функціональними складовими мовної системи за принципом "від загального до часткового";

загальний розвиток особистості - інтелектуальний, моральний, вольовий.

Відповідно до мети і завдань освітньої галузі у структурі державного стандарту виділяються такі основні змістові лінії: комунікативна, лінгвістична, діяльнісна, лінгвоукраїнознавча.

Зміст освітньої галузі

 Результат навчання

Комунікативна лінія

Мовлення. Усне і писемне мовлення, їх основні ознаки (артикуляція, літературна вимова, інтонація, паузи, темп, сила голосу, логічні наголоси; оформлення речень, тексту, вживання великих літер, розділових знаків, друковані, рукописні тексти). Джерела усної і письмової інформації 

розрізнювати усне і писемне мовлення, правильно та зв'язно говорити, використовуючи виражальні засоби, уважно слухати невеликі усні повідомлення, читати вголос і мовчки невеликі за обсягом тексти, розуміти і запам'ятовувати повідомлення, основний зміст невеликих текстів, доступних для дітей молодшого шкільного віку 


Переказ (усний і письмовий) тексту-розповіді та опису за колективно складеним планом 

переказувати тексти близько до змісту, усно і письмово, від свого імені чи від імені дійової особи, передаючи послідовно основний зміст прочитаного, висловлювати власне ставлення до окремих ситуацій за змістом 

Етикетні норми спілкування: увага до співрозмовника, повага до думки іншої людини. Форми вираження ввічливості із значенням прохання, відмови, побажання, подяки, вибачення, запрошення, вітання тощо

уміти звернутися один до одного і до старших, брати участь у розмові (ставити запитання, давати аргументовану відповідь, правильно висловлювати власні думки), толерантно ставитися до думок інших, дотримуватися норм етикету в спілкуванні, знати особливості українського національного етикету 

Усне і писемне висловлювання на вільно обрану чи задану вчителем тему про почуте, прочитане, побачене 

складати усні та письмові невеликі за обсягом твори (7 - 8 речень) на визначену вчителем чи самостійно обрану тему з дотриманням одержаних граматичних, орфоепічних, правописних і мовленнєвих умінь з орієнтацією на читача, вдосконалювати текст власного твору відповідно до порад учителя, уміти зв'язно висловлюватися

Лінгвістична лінія

Текст, його будова: тема і основна думка тексту, заголовок, абзац. Навчальні тексти художнього, наукового і ділового стилів (практичне ознайомлення). Основні типи текстів: розповідь, опис, міркування (практичне ознайомлення)

визначати тему і основну думку тексту, добирати до тексту заголовок, розрізняти типи текстів, ділити їх за змістом на частини, фіксувати в усних висловлюваннях і письмових текстах незнайомі слова, вислови і з'ясовувати їх значення 

Речення, види простих речень за метою висловлювання. Головні (підмет і присудок) і другорядні члени речення. Однорідні члени речення. Уявлення про складне речення (найпростіші види) 

знаходити межі речень у тексті, розрізняти види речень за метою висловлювання в конкретних випадках, правильно їх інтонувати, виділяти в простому реченні підмет і присудок (у найпростіших випадках), розпізнавати і вживати однорідні члени в простому реченні, будувати складні речення за зразком, наводити власні приклади різних типів речень 


Слово, його лексичне значення. Багатозначні слова. Найуживаніші синоніми, антоніми, омоніми. Уявлення про фразеологізми. Навчальні словники: тлумачний, фразеологічний 

пояснювати пряме значення уживаних у мовленні слів і переносне (у найпростіших випадках), розпізнавати в текстах найуживаніші омоніми, синоніми та антоніми, уміти пояснити значення найуживаніших фразеологізмів, користуватися словниками 


Будова слова. Основа і закінчення: корінь, префікс, суфікс. Спільнокореневі слова. Словотвір

 

знаходити в словах складові значущі частини: основу і закінчення, корінь, префікс, суфікс (у нескладних випадках), розпізнавати і підбирати спільнокореневі слова

 

Частини мови. Іменник, прикметник, дієслово, особові займенники, числівники. Найуживаніші прислівники, прийменники, сполучники. Загальні відомості про рід, число, відмінки іменників; змінювання прикметників за родами, числами, відмінками; час, особу, число дієслова, дієслівні форми на -ться, -шся; змінювання особових займенників за відмінками 


розпізнавати іменники, прикметники, дієслова, особові займенники і числівники, наводити приклади, правильно вживати змінні слова вивчених частин мови в належних формах 

Звуки і букви. Голосні і приголосні звуки. Український алфавіт. Склад. Наголос, наголошені і ненаголошені голосні. Приголосні тверді і м'які, дзвінкі і глухі. Найуживаніші правила вимови голосних і приголосних звуків. Вимова і правопис дієслівних форм на -ться, -шся. 

розрізняти звуки і букви, голосні і приголосні, тверді і м'які. Знати український алфавіт. Знаходити слова у словнику за алфавітом. Правильно ділити слова на склади, додержуватися найважливіших правил вимови та позначення на письмі голосних [е-и], [и-е] у ненаголошеній позиції, дзвінких приголосних, звуків [дж], [дз], [дз'], [ґ]; буквосполучень -ться, -шся у дієслівних формах 


Правопис. Найуживаніші орфографічні правила про: вживання великої букви: а) на початку речення; б) у власних назвах (прості випадки); написання ненаголошених голосних [е-и], [и-е], що перевіряються і не перевіряються наголосом (із орфографічного мінімуму); написання приголосних у коренях слів, що перевіряються і не перевіряються правилами (з орфографічного мінімуму); позначення подовжених м'яких приголосних на письмі; роздільне написання окремих прийменників з іменниками; вживання апострофа; написання частки не з дієсловами; вживання розділових знаків у кінці речення; коми при однорідних членах без сполучників та із сполучниками а, але. 


каліграфічно і грамотно писати з голосу текст обсягом до 80 слів з вивченими орфограмами і пунктограмами

Орфографічний словник (практичне ознайомлення) 

уміти самостійно користуватися орфографічним словником для з'ясування правильності написання слова, його окремих форм 



Лінгвоукраїнознавча лінія

 

Тематичні групи слів - назв предметів і реалій матеріальної та духовної культури Українського народу 

розуміти значення слів, що стосуються предметів побуту, народних звичаїв, та усталених історично, уміти пояснити їх значення, в окремих нескладних випадках - походження (наприклад, макітра - мак терти), уміти використовувати тематичні групи слів народознавчого змісту в мовленні 

Усталені вирази, українські народні прислів'я, приказки, загадки, лічилки, скоромовки, потішки, пісні, казки, легенди тощо як відображення народного досвіду, українського характеру 

знати українські прислів'я, приказки, фразеологічні звороти, загадки, казки, пісні, уміти доречно використовувати їх у мовленні (усному й писемному) з метою його увиразнення


Діяльнісна лінія

Уміння аналізувати, порівнювати, виділяти головне, узагальнювати (практично) 

виділяти у мовних одиницях (слові, реченні, текстах) їх складові; головне у мовних одиницях: корінь слова, основу речення, тему і основну думку тексту; наводити приклади на підтвердження власних міркувань; робити елементарні висновки на основі спостережень за мовними явищами, уміти узагальнювати мовні факти на основі їх спостережень, аналізу, порівняння 


Українська мова в школах з навчанням мовами національних меншин

Основна мета навчання української мови як державної у початкових класах - забезпечити початковий рівень комунікативних умінь та елементарних знань з мови та етнокультури українців, а також формування інтелектуально розвиненої особистості, громадянина України.

Українська мова вивчається в усіх навчальних закладах України, в тому числі у школах національних меншин. Тому мовний цикл у таких школах складатиме рідна мова, українська мова як державна, іноземна мова. Якщо в окремих регіонах діти тієї чи іншої національності (наприклад євреї, болгари) навчаються у школах з російською мовою викладання, а рідну мову вивчають як предмет, то питання, що стосується рідної мови, вирішується на регіональному рівні.

Специфіка Державного стандарту з української мови обумовлена подвійною природою мови: з одного боку - це система знань і правил, з іншого - мовлення, мовленнєва діяльність.

Державний стандарт визначає мінімальний зміст початкової освіти з української мови, який є оптимальним для оволодіння елементарною системою знань та мовними і мовленнєвими уміннями і навичками, необхідними для навчання в середній ланці школи. Разом з тим він не обмежує потреби і можливості учнів, які хочуть і можуть отримувати глибші знання, мовленнєві уміння і навички, вищі від мінімального рівня (наприклад, у школах з російською, польською мовами викладання). Тому Державний стандарт конкретизується у програмах, призначених для різних типів шкіл, у яких рівень мінімальних вимог до загальної мовної підготовки учнів має бути однаковим, стабільним, а максимальний рівень базового змісту освіти залежить від бажань, освітньої мети, типу школи і можливостей учнів.

Мова є складовою культури українського народу, її вивчення нерозривно пов'язане з етнокультурознавчими знаннями. Ці фактори і визначають основні змістові лінії Державного стандарту з української мови, а саме:

формування умінь спілкуватися українською мовою (комунікативна компетенція);

формування системи елементарних знань з мови (мовна компетенція);

формування сукупності знань про побут, звичаї, традиції українського народу (етнокультурознавча компетенція).

Кожна з цих ліній має свій обсяг знань, умінь і навичок.

Комунікативна компетенція складатиметься з умінь і навичок різних видів мовленнєвої діяльності (слухання, розуміння, говоріння, читання і письмо) та умінь і навичок спілкування у типових ситуаціях.

Мовну компетенцію становлять відомості з мови та частково-мовленнєві уміння і навички, сформовані на базі цих знань (орфоепічні, лексичні, граматичні), та уміння і навички з мови і орфографії.

Етнокультурознавча компетенція передбачає знання реалій матеріальної і духовної культури українського народу.

Кожен з перелічених видів знань, умінь і навичок формується у нерозривній єдності. При цьому основою є мовні знання, а результатом - уміння і навички спілкування, розвиток інтелектуальних здібностей, емоційних відчуттів.

Навчання української мови тісно пов'язане з розвитком розумової діяльності дітей - порівнянням, аналізом, узагальненням, з емоційною сферою - почуттям задоволення від досягнутого, краси поетичного слова, здивуванням новим, невідомим тощо.

Державна мова - обов'язковий навчальний предмет, який є складовою базового змісту освіти.

Кожна із змістових ліній виражена в такому обов'язковому мінімумі змісту освітньої галузі:

Зміст освітньої галузі

 Результат навчання

Комунікативна лінія

Мовлення.

Види мовленнєвої діяльності:

аудіювання

уміти зосереджувати увагу на українському мовленні, сприймати його на слух, розуміти усне мовлення вчителя, однокласників, носіїв української мови (тривалість звучання 1 - 3 хвилини), усвідомлювати зміст почутого (факти, явища, події) 


говоріння:

оволодіти частково мовленнєвими уміннями (орфоепічними, граматичними, інтонаційними), словниковим запасом у межах засвоєних тем, вміти будувати окремі висловлювання словосполученнями, реченнями


а) розвиток діалогічного мовлення

оволодіти комунікативними уміннями: відповідати на запитання вчителя, пов'язані з навчальною діяльністю та оточуючим середовищем, за змістом тексту, малюнками; самим ставити запитання, щоб довідатися про щось, одержати інформацію, познайомитися, спонукати до дії тощо, уміти брати участь у діалозі, вести діалог, дотримуючись правил мовленнєвого етикету, за змістом тексту, ситуативним малюнком, уявною ситуацією 

б) розвиток монологічного мовлення

уміти дослівно переказувати сприйнятий на слух або прочитаний невеликий за обсягом текст за планом, малюнками, питаннями тощо, висловлювати своє ставлення до прочитаного, розповідати за аналогією, серією малюнків, предметними і нескладними за змістом сюжетними малюнками, опорними словами; розповідати про себе, свою родину, дім (квартиру), школу, клас


читання:

уміти співвідносити звуки і букви; читати вголос цілими словами, правильно, плавно, в міру швидко, розуміти прочитане, виразно читати, розповідати напам'ять вірші, скоромовки, загадки, читати мовчки і розуміти текст, відповідати на запитання за його змістом; оцінювати вчинки героїв

 

а) робота над текстом

уміти розрізняти тексти різних жанрів, орієнтуватися у змісті прочитаного, визначати тему тексту, знаходити в тексті речення, що виражають основну думку, образні вислови, визначати логічно завершені частини тексту та добирати заголовки до них, помічати незнайомі слова і з'ясовувати їх значення за допомогою вчителя, словників до текстів, перекладних шкільних словників, переказувати уривок тексту за завданням учителя, колективно складеним планом, виконувати завдання творчого характеру

 

б) ознайомлення з українською дитячою літературою

знати імена і прізвища видатних українських письменників-класиків Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, окремих українських письменників, які пишуть для дітей, уміти за назвою книжки і малюнком-ілюстрацією на обкладинці визначити, про кого (що) розповідається в ній

 

письмо

володіти графічними уміннями (правильно позначати звуки буквами, каліграфічно і грамотно (без пропусків букв) писати, уміти списувати текст без пропусків і заміни букв, складів, писати під диктовку слова, речення, невеликий текст (55 - 60 слів), письмово відповідати на запитання

 

розвиток писемного зв'язного мовлення

уміти передавати в письмовій формі за готовим планом сприйнятий на слух текст (переказ) обсягом 70 - 75 слів, усно скласти і написати вітання рідним, подрузі або другові, правильно писати адресу на конверті, включатися в колективну роботу над складанням текстів, доповнювати, виправляти, користуватися орфографічним словником

Лінгвістична лінія

Звуки і букви. Українська мова як засіб міжнаціонального спілкування в Україні, засіб пізнання життя й культури українського народу

 

розуміти значення української мови як державної і необхідність її знання 

Голосні та приголосні звуки, позначення їх буквами. Норми української літературної вимови 

уміти розрізняти голосні та приголосні звуки і позначати їх буквами, правильно вимовляти українські звуки та звукосполучення, розрізняти особливості вимови звуків рідної та української мов 


Український алфавіт. Склад. Наголос. Наголошені та ненаголошені голосні. Приголосні тверді та м'які, дзвінкі та глухі 

знати український алфавіт, знаходити слова в словнику за алфавітом, визначати кількість звуків, складів у слові та місце наголосу, розрізняти значення слів залежно від місця наголосу, приголосні тверді та м'які, дзвінкі та глухі

 

Слово. Лексичне значення слова. Однозначні та багатозначні слова. Найуживаніші синоніми та антоніми  

уміти пояснювати лексичне значення слова, розуміти багатозначність деяких слів, добирати синоніми, антоніми (на засвоєному лексичному матеріалі) та доцільно використовувати їх у власному мовленні, бачити спільне і відмінне у лексичному значенні схожих слів рідної та української мов


Навчальні словники (перекладний, тлумачний, орфографічний) 

уміти користуватися словниками

 

Будова слова. Словотвір. Основа і закінчення. Корінь, суфікс, префікс. Спільнокореневі слова 

уміти визначати основу слова та закінчення, корінь слова, суфікси, префікси (у найпростіших випадках), добирати групи спільнокореневих слів, змінювати закінчення при конструюванні словосполучень і речень, утворювати нові слова за допомогою суфіксів і префіксів

 

Граматичне значення слова. Частини мови: іменник, прикметник, займенник, дієслово, прийменник, числівник, сполучник. Найуживаніші прислівники (практично). Числівники кількісні та порядкові (практично) в межах 20 

уміти розрізняти слова, що належать до різних частин мови за питанням, групувати їх, складати речення з вживанням прийменників, сполучників, вживати в усному мовленні та на письмі найуживаніші прислівники, називати ознаку якості, місця, простору, часу, кількісні і порядкові числівники, бачити спільне і відмінне у граматичних категоріях різних частин мови в рідній та українській мовах

 

Іменник. Власні та загальні назви. Рід, число іменників. Змінювання за питаннями (відмінками). Клична форма 

уміти розрізняти іменники - назви істот і неістот, власні та загальні назви, розрізняти рід іменників (він, вона, воно, мій, моя, моє), змінювати іменники за числами і відмінковими питаннями, конструктуювати словосполучення (іменник + іменник, дієслово + прийменник + іменник, прийменник + прикметник + іменник), вживати кличну форму іменників у різних ситуаціях спілкування


Прикметник 

уміти вживати прикметник у тому самому роді, числі й відмінку, якого вимагає іменник; змінювати прикметники за відмінковими питаннями залежно від іменника, конструювати словосполучення (прикметник + іменник); утворювати і використовувати найуживаніші прикметники вищого та найвищого ступенів в усному і писемному мовленні 


Займенник. Особові, присвійні, вказівні 

уміти змінювати особові займенники за відмінковими питаннями; замінювати іменники та прикметники відповідними займенниками під час побудови текстів; вживати особові, присвійні та вказівні займенники під час розповіді про себе, своїх рідних, друзів

 

Дієслово. Час, особа, число дієслів. Неозначена форма. Рід дієслів (у минулому часі). Наказовий спосіб дієслова з уживанням слів-звертань (практично)

 

уміти вживати дієслова в різних часових формах та неозначеній формі; змінювати дієслова за особами під час побудови речень; вживати дієслова наказового способу в діалогічному мовленні 

Прийменник (практично) 

уміти зв'язувати слова у словосполучення, речення за допомогою найпростіших прийменників, зокрема з протилежним значенням (у школу - зі школи, до хати - з хати тощо) 


Сполучники (практично). Сполучники і, та, а, але, що, щоб, який 

уміти поєднувати слова в реченні, будувати речення, вживаючи сполучники і, та, а, але, що, щоб, який 


Речення. Види речень за метою висловлювання. Окличні речення. Речення з однорідними членами. Звертання в спонукальних та питальних реченнях. Граматична основа речення 

уміти будувати і вживати речення різних типів із сполучниками та без них, із звертаннями, однорідними членами в усному та писемному мовленні, складні речення (за зразком) із сполучниками що, щоб, який, правильно інтонувати речення в процесі читання та під час власних висловлювань, встановлювати зв'язки між словами за допомогою питань, поширювати речення 


Текст. Тексти розповіді та описи. Тексти міркування. Заголовок. Будова текстів. Засоби зв'язку між реченнями тексту 

уміти добирати заголовки, складати тексти розповіді, описи за зачином і малюнком, опорними словами, планом і малюнком, редагувати власний текст 


Орфографія та пунктуація. Велика буква у власних назвах. Перенос слів. Позначення м'якості приголосних. Вживання апострофа. Позначення подовження м'яких приголосних. Написання префіксів з-, (с-), роз-, без-. Наголошені е, и. Правопис не з дієсловом

 

уміти правильно писати слова з вивченими орфограмами під час списування, самостійного складання та запису текстів, диктантів, правильно підбирати перевірні слова 

Розділові знаки. Кома, крапка, знак питання, знак оклику 

уміти вживати відповідні розділові знаки в кінці речення (залежно від мети висловлювання та інтонації), кому перед а, але, що, щоб, який, після звертання



Лінгвоукраїнознавча лінія

Символи Української держави: герб, прапор, гімн. Київ - столиця України 

уміти розповідати (на матеріалі почутого, прочитаного і побаченого) про символи Української держави (герб, прапор, гімн) та їх значення, про Київ - столицю України

Український мовленнєвий етикет 

уміти використовувати правила українського мовленнєвого етикету під час спілкування з однокласниками, дорослими

 

Українські імена та прізвища. Дитячі імена. Українські клички тварин

 

уміти правильно вживати імена дітей та дорослих, звертаючись до них 

Українські національні ігри та іграшки, дитячі пісні, веснянки, заклички, лічилки 

знати по кілька дитячих ігор, лічилок, скоромовок, закличок, веснянок, колядок, пісень 


Українські казки, приказки, прислів'я 

знати і вміти розповідати кілька українських казок 


Українська хата, обереги. Інтер'єр. Український національний одяг 

знати назви предметів українського побуту, рослин, які є символами України, уміти розповідати за малюнками (предметними та сюжетними) про особливості українського інтер'єру, значення оберегів (рушника, вишиванки, рослин, квітів та стрічок у віночку) 


Звичаї та свята українського народу (свято Миколая, Різдво, Великдень) 

уміти передавати зміст почутого або прочитаного про найважливіші українські свята та обряди, звичаї (відповідно до вікових особливостей дітей) 


Визначні історичні постаті та діячі культури України 

вміти розповідати (на матеріалі прочитаних текстів) про видатні історичні постаті України, наприклад князя Володимира, Ярослава Мудрого, Б. Хмельницького та інших, знати імена українських письменників Т. Шевченка, Л. Українки, І. Франка та кілька їх віршів 


Вивчення мов національних меншин є важливою частиною шкільної мовної освіти, у тому числі в початкових класах. Школа покликана сприяти збереженню, розвитку мов, культур національних меншин України і водночас забезпечувати такий рівень володіння державною мовою, який гарантує учням інтеграцію в українське суспільство.

Форми організації, змісту навчання та стандарти у вивченні мов національних меншин визначаються на основі аналізу тих функцій, які виконує в суспільстві та чи інша мова (з урахуванням реально існуючих та очікуваних сфер її використання).

продовження

Категорія: Державні стандарти | Додав: lemo (2012-02-17)
Переглядів: 3528 | Теги: початкова школа, початкова освіта
Nota Bene
Категорії
реклама
Вхід до сайта
Статистика

Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0
Післябукварик підручник 4 клас львівська говірка львівська ґвара літера ґ наголос підручник 1 клас Українська мова 2 клас підручник 3 клас підручник 5 клас підручник 6 клас Велика та мала літери в рубриках велика літера велика літера на початку цитати велика літера після двокрапки велика літера у власних назвах графічні скорочення орфографічні правила переносу підручник 2 клас правила переносу Технічні правила переносу знак наголосу іменники підручник 7 клас поділ іменників на відміни поділ іменників на групи відмінювання іменників зразки відмінювання іменників словник термінів словник-довідник словники морфеми синоніми стилістика російсько-український впевнений старт дошкільна освіта мова в дошкільному віці мовленнєвий розвиток програма розвитку дітей початкова освіта початкова школа кома український правопис мовознавчий словник мовознавчі терміни рідне слово Рідна мова

МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Яндекс.Метрика